Примітки на полях книги “В пошуках потоку” Міхая Чіксентміхайі
Однією з ознак нашого часу є несвідоме обрання освітньої траєкторії нашого життя. Так як з кожним роком кількість часу, який ми присвячуємо освіті збільшується, то несвідоме обрання освіти призводить фактично до свідомого вибору стресу! Стрес від того, що ми займаємося тим, що нам не подобається.
Нашу освіту можна поділити на певні рівні присутності чи повної відсутності свободи вибору у здобутті освіти:
1. Це початкова та середня освіта, яка залежить виключно від вибору дорослого, де буде навчатися недорослий. Причому рівень свободи дещо збільшується в підлітковому віці, коли недоросла людина вже може висловити своє незадоволення освітою. І у цьому випадку, волею тих же самих дорослих, її переводять в іншу школу або організовують домашню освіту.
2. Вища освіта не є обов’язковою. Але рішення про навчання дорослої/недорослої людини приймають знову дорослі. За такої умови з’являється можливість не довчитися, перейти на іншу спеціальність. Проте більшість, зціпивши зуби, продовжує навчатися і таки завершують навчання. І от, отримавши диплом бакалавра, можна порадіти і йти в дорослий світ. Але ні! Дорослих/недорослих бакалаврів знову штовхають до продовження навчання в магістратурі за тією ж спеціальністю, за якою було отримано диплом бакалавра. І лише отримавши диплом магістра, доросла/недоросла людина сплачує остаточний борг перед дорослими та починає самостійний рух по життю дипломованим фахівцем!
Звісно, працедавець лиш те і робить, що чекає молодого дипломованого фахівця, щоб той почав працювати за фахом! 🙂 Але деякі таки не працевлаштовуються за фахом. Таких зовсім трохи – 90% випускників:) Упс! Що ж це таке? Можливо українські виші щось роблять не так, а можливо роботодавець не цінить молодого фахівця?
У чому ж причина? Головна проблема – це свідомий та безапеляційний вибір дорослого, де буде навчатися та ким має стати дорослий/недорослий.
А це справжнє порушення права на свідомий вибір дорослого/недорослого. Аби йому дали вільний вибір – він би гарантовано став би на шлях дорослішання. Зробивши вибір, він би ніс відповідальність за прийняте рішення. Якби він йшов за своїм інтересом – це очевидно посилило б рівень його внутрішньої мотивації.
Отже, схема проста: свобода вибору – інтерес – внутрішня мотивація.
Настає такий час, коли дорослі починають шанувати свободу дорослого/недорослого, який йде за своїм інтересом та внутрішньою мотивацією, отримує освіту, виходить на ринок праці дипломованим фахівцем… і знову роботодавець тільки чекає на такого фахівця? І знову упс! Не завжди. Якщо працевлаштування за фахом є гарантією – це часто є сферою відповідальності вишу та свідоме передбачення (створення) робочого місця під час навчання студента (це вже буде предметом іншої розмови).
Але свідоме чи несвідоме обрання освіти, яку я маю здобути – це усвідомлення того, що я хочу отримати під час навчання та ким я стану після його завершення. Освіта невідворотно впливає на мою особистість.
Як зрозуміти, що ви правильно чи неправильно обрали освіту? Перш за все, це коли ви під час навчання відчуваєте повноту життя. Це те, що Міхай Чіксентміхайі називає перебуванням у потоці. Достатньо поспостерігати за студентською групою під час навчального процесу на перервах. Ви досить швидко побачите тих, хто прийняв свідоме рішення слідувати своєму інтересу згідно внутрішньої мотивації до навчання. Вони перебувають у потоці. Освіта, яку вони здобувають, є важливою, невід’ємною частиною їх життя.
Спостерігаючи за цією ж самою групою, ви побачите й студентів, які прийняли несвідоме рішення. У них немає інтересу та лише зовнішня мотивація змушує їх перебувати в аудиторії. Освіта для них є марнування життя і вони хочуть після завершення занять повернутися до того життя, де вони мають свободу вибору, де є їх інтерес, де вони рухаються за внутрішньою мотивацією.
На жаль, рівень несвободи від початкової освіти і до завершення вищої освіти є високим. Тому освіта стає травматичним досвідом, який потім впливає на все подальше життя людини. Так, травматичний досвід – це також досвід, але коли є відчуття безвиході та того, що нічого змінити неможливо – його важко назвати правильним. Разом з тим, вища освіта не є обов’язковою. Тому на цьому рівні точно не варто змушувати людину отримувати освіту.
Подобається мені та освіта, яку я здобуваю чи я її ненавиджу, це певно буде впливати на мою особистість.
Обираючи освіту, ми визначаємо на тривалий час чи будемо жити повноцінним, цікавим та вмотивованим, чи безбарвним, нецікавим, невмотивованим життям. Фактично, якщо вас змусили вчитися на правника та ви цього не дуже бажаєте, ви відсікаєте можливість стати психологом. А цього ви можете бажати найбільше в той момент. У результаті ви станете поганим правником та не станете видатним психологом. Можливо, доведеться втілювати свою мрію життя пізніше. Якісно можна робити лише тоді, коли ви концентруєтеся на чомусь одному. Це особливо актуально, коли мова йде про освіту, яка займає 8-10 годин вашого часу щодня.
Обрана вами освіта впливає на якість вашого подальшого життя.
Коли ми обираємо освіту слід пам’ятати, що для греків навчання є похідним від слова «відпочинок» (схолія). Відпочинок – це те, що ви свідомо плануєте як час, який належить вам. І тому освіта як відпочивок можлива лише тоді, коли ви свідомо її обрали.
Тому рецепт простий. Щоб людський, кадровий, фінансовий ресурс не нехтувався – варто повернутися до свободи вибору, інтересу та внутрішньої мотивації у здобутті освіти.
Нам знову потрібно перевідкривати сенс освіти! Для цього ми маємо відповісти на три важливі питання:
1. Чим був обумовлений вибір освіти з моменту її виникнення та протягом історії людства?
2. Спираючись на наукові дані, чим обумовлюється вибір освіти сьогодні?
3. Як ми можемо поєднати розуміння вибору освіти раніше з тим, що наявне у наш час? Це дозволить проаналізувати й, можливо, відкинути екстравагантні теорії у виборі освіти.
Свобода вибору – продуктивне навчання – щаслива людина.
Не марнуймо своє життя!
