Роботів, які імітують присутність студентів, використовують у Мічиганському університеті у США. Уперше на своїх заняттях їх застосувала професорка Крістін Ґрінгау, яка викладає дискусійні семінари в магістрів. Вона ж побачила таких роботів на зустрічі випускників.
«Дехто приходить на заняття особисто, інші відвідують курс в онлайн. Раніше семінари були у формі відеоконференцій. Але використовувати роботів значно зручніше: завдяки їм відсутні студенти можуть мати “тіло”», – розповідає професорка.
Ось як це працює: онлайн-студенти й ті, які прийшли особисто, збираються в одному класі. У віддалених користувачів є програмне забезпечення на комп’ютері, за допомогою якого вони й керують роботами. Кожен андроїд може пересуватися по кімнаті й має вмонтований екран, який дозволяє бачити викладача й спілкуватися з іншими студентами.
Таку форму змішаного навчання впровадили ще у 2015 році. Починали зі стаціонарних комп’ютерів у класі.
Крістін Ґрінгау вважає, що ініціатива з робототехніки є першою у своєму роді. Вона й Бенджамін Ґлісон, доцент Університету штату Айова, дослідили, що залучення роботів позитивно впливає на навчальний процес. Також Крістін Ґрінгау вважає, що роботи значно спрощують освіту для студентів з інвалідністю.
«Під час звичайної відеоконференції онлайн-студенти відчувають відсутність зв’язку з тим, що відбувається в аудиторії. Їм здається, що вони постійно перебивають інших і не мають змоги бути залученими до розмови. Одногрупники та викладачі не приділяють їм індивідуальної уваги й не встановлюють зорового контакту, тому що за допомогою традиційних відеоконференцій важко зрозуміти, куди краще дивитися на онлайн-студентів. Знайти очима студента-робота значно простіше, це допомагає їм стати повноцінною частиною дискусії», – розповідає професорка.
Залізний викладач
В освітній сфері загалом застосовують кілька типів андроїдів: прості роботи (Boe-Bot), більш складні (Mindstorms) та гуманоїди. Boe-Bot і Mindstorms часто використовуються для вивчення робототехніки й інформатики, а людиноподібна форма гуманоїдів полегшує взаємодію зі студентами, тому зазвичай допомагає вчити мови. Серед таких машин найпопулярнішими є Nao, Pepper, Tiro, iRobi та Robovie.
Окрім роботів, в університетах використовують ще й інші технології: замість того, щоб залучати додаткових помічників для курсу, професор Технологічного інституту Джорджії Ашок Ґоел найняв викладачку Джилл Вотсон, яка протягом усього семестру консультувала студентів в онлайн. Насправді Джилл Вотсон була ботом зі штучним інтелектом. Ашок Ґоел, професор комп’ютерних наук, не розкривав справжню особистість Вотсон до завершення навчання.
Професор і його асистенти отримували понад 10 000 запитань від студентів на форумі курсу впродовж одного семестру. Іноді ті самі питання ставили знову й знову. Минулої весни Ґоел почав використовувати систему штучного інтелекту IBM Watson, яка й давала відповіді студентам.
Ґоел тестував систему протягом декількох місяців, а його помічники перевіряли правильність відповідей Джилл. Спершу системі дозволили відповідати на запитання, якщо вона була впевнена у своїй відповіді щонайменше на 97%. На початку семестру Ґоел дав своїм студентам список асистентів, серед яких була Джилл, попередивши, що дехто з них може не бути людиною. Майже ніхто не визначив, хто з консультантів був ботом.
Навряд чи роботи замінять викладачів університетів у найближчому майбутньому: на це вказує це дослідження. Існує безліч запитів, на які Джилл поки що не може відповісти. Проте роботи точно можуть доповнювати звичайних учителів і робити навчальний процес значно комфортнішим і повнішим. Чекаємо на андроїдів в українських вишах!
