8 серпня в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди відбулось чергове робоче засідання науково-методологічного семінару «Принципи та підходи у перекладі богослужбових текстів українською мовою» Українського літургічного товариства. Засідання було присвячене двом основним темам: удосконаленню перекладу типового молебня на тему екології і захисту природи українською та церковнослов’янською мовою і особливостям редакції Київського ізводу церковнослов’янської мови.
Серед присутніх були: Віталій Хромець та Ксенія Трофимчук, що представляли «Несторівський центр», який виступив з ініціативою зібрання, Богдан Скубко, Дарія Морозова, співробітник «Дух і Літера», о. Ахілла Багрій, о. Андрій Дудченко, о. Богдан Огульчанський, о. Вячеслав Горшков та о. Андрій Пономаренко, Володимир Волковський (Рада молодих учених Інституту філософії), Наталя Бондар, завідувач відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Насамперед, учасники обговорили переклад з англійської мови молебна на екологічну тематику, який підготувала Дарія Морозова. Обговорення виявилось дуже запальним і зачепило багато фундаментальних проблем не тільки перекладу, а і теології та літургіки.
Наприклад, як перекласти biodiversity, global warming, land clearing, factory farming, environmental justice, exploitative practices, stewards of creation церковнослов’янською мовою? Всі ці терміни були взяті із оригінального тексту молебня, що практикується у Вселенському патріархаті – і сам по собі факт, що англійська мова є мовою оригіналу для Константинопольської Церкви, розбиває багато стереотипних уявлень про «греків». Такий переклад змушує замислитись про латинську традицію апостольського християнства, мовою якої говорить православна літургія, коли звершується мовами Західних держав – наприклад, коли ми говоримо про «creatures recapitulated in the person of Christ», торкаючись стародавнього теологічного поняття «recapitulatio». Ми бачимо, що філолог сам не впорається із перекладом філософських і богословських текстів – це речі дуже глибокої фахової компетенції, що вимагають розуміти східну і західну богословські традиції та спадщину Отців Церкви класичними мовами. Наприклад, «stewards of creation» – це домоврядник? домовит? домостроитель? смотритель? Або – justice – право чи справедливість?
Після обговорення перекладу, о. Андрій Пономаренко зробив невелику доповідь про проблеми редакції Київського ізводу. Зокрема, мова йшла про можливість створення комп’ютерного шрифту і програм, які могли б автоматично розпізнавати тексти церковнослов’янською мовою Київського ізводу і створювати текстовий шар документу. Проблема, окрім іншого, у складних лігатурах, титлах та інших скороченнях, які варіюються від документа до документа, і відтак важко підводяться під спільний знаменник. Чи можна розробити таку програму, посилаючись на схожі зразки роботи, наприклад, із готичною графікою, чи доведеться перенабирати вручну? Це питання досі не вирішене.
Обговорення плавно перейшло до теми роботи із стародруками та рукописами літургічних текстів в Україні, з якими тотальна більшість не є оцифрована і досить важкодоступна в архівах та бібліотеках. Учасники обговорили проблеми доступу. Наталя Бондар розповіла про досвід НБУ імені В. Вернадського, поділилась успішними перевиданнями рукописів (зокрема, «Лікарство на оспалий умисел чоловічий» 1608 р.
Коли зайшла мова про зразки критичного видання стародавніх документів, Вячеслав Горшков представив як приклад видання «100 років культурної дипломатії України» про турне капели Олександра Кошиця організоване Симоном Петлюрою у 1919 р.. Він також поділився успішними історіями та складнощами у роботі.
Завершуючи роботу зібрання, постановили обговорити наступного разу різні переклади Літургії українською мовою. Було дуже цінно чути, як наприкінці історики і філологи говорили: «Ми тепер зрозуміли, що наша робота із старовинними документами потрібна конкретно зараз». Справді, робота з такими текстами – це не щось далеке і неочевидне, це не «гра в бісер». Результати такої роботи – це конкретний вплив і конкретні потреби сучасної української культури, сучасних українських православних церков, богословських, релігієзнавчих та філософських центрів. Це – не музейні артефакти «давно минулих днів», а тексти, які просто зараз залучаються для розробку майбутніх ідей.
Репортаж підготував Володимир Волковський
